8 січня - річниця Дня народження Василя Симоненка

Стільки в тебе очей, 

стільки рук і мозолів, 

стільки крапель в Дніпрі 

і у небі зірок. 

Ти не падав од вітру, 

з біди не безволів, 

не насунув на душу 

ганьби козирок. 

Не шукав я до тебе 

ні стежки, ні броду, 

бо від тебе узбіччям 

ніколи не брів — 

я для тебе горів, 

український народе, 

тільки, мабуть, 

не дуже яскраво 

горів. 

Тільки, мабуть, не міг, 

як болід, спалахнути, 

щоб осяяти думкою 

твій небозвід, 

щоб устать, ніби зірка, 

сіянням окута 

твоїх подвигів гордих 

й незлічених бід. 

Скромна праця моя — 

то не пишна окраса, 

але в тому, їй-богу, 

не бачу біди — 

щось у мене було 

і від діда Тараса, 

і від прадіда — 

Сковороди. 

Не шукаю до тебе 

ні стежки, ні броду — 

ти у грудях моїх, 

у чолі і в руках. 

Упаду я зорею, 

мій вічний народе, 

на трагічний і довгий 

Чумацький твій шлях. 

14.XII.1961 

*  *  *

Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...

Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.

Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.

*  *  *

Земле рідна! Мозок мій світліє,
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
У життя вливаються моє.
Я живу з тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду,
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду.
Хто тебе любов'ю обікраде, 
Хто твої турботи обмине,
Хай того земне тяжіння зрадить
І з прокляттям безвість проковтне!

Біографія поета - статті про Василя Симоненка